До війни я жив спокійно, горя не знав. У перший день вторгнення я нічого не зрозумів. Ніхто не знав, що буде, як буде. Ніхто не вірив в те, що трапилось. Я чекав, коли все закінчиться, а потім зрозумів, що це надовго. Ніхто не вірив в те, що трапилось. Через два тижні я виїхав з міста, бо дуже стріляли. Мене до себе запросили знайомі, тож я до них і виїхав. 

Мої батьки залишились в окупації. Війна розлучила мене з рідними. Я б дуже хотів побачити їх. Сподіваюсь, що скоро все заспокоїться та повернеться до того, як було у 2014 році.