Коли сказали, що війна, страшно було. Щось страшне прилітало – у нас в хаті вікна вилетіли. Сидимо - і кожного дня бехкає… Не можемо зрозуміти, де воно бехкає. 12 грудня через три хати був приліт, розбило хату. Ми не зрозуміли, де бахнуло, а наступного дня нам сказали. Це найстрашніше. Зараз як стріляють, то летять фосфорні ракети.

Гуманітарку нам дають, дров трішки дали, газ купляємо - у Воронцовку їздимо. 

Світла майже рік немає. Чоловік хворіє, так що важко. Дочка з дітьми виїхала в Кривий Ріг, сина п’ятого числа забрали в армію, зараз в учебці. Онучку вивезли також. Від стресу я п’ю таблетки.

Думаю, що скоро закінчиться війна, і буде мир. Україна має перемогти, надіємося на краще.