В перший день війни я була вдома – вагітна, із двома дітьми, яким тільки чотири і шість років. Зовсім не мала уявлення, що потрібно робити. Шокувало, коли побачила, як літають ракети понад домівкою.                      

Поки ми були в окупації, були проблеми з їжею, бо магазини не працювали, а коштів не було. Допомагали батьки, які знаходились в сусідньому селі. Зараз ми вже виїхали і забрали маму. Виїхати було дуже важко, бо в окупації ми не мали коштів на дорогу.

Зараз ми в безпеці, але дуже мені дуже складно, тому що скоро народжувати, син іде в перший клас, і як все буде відбуватися – не маю уявлення.

Під час воєнних подій мене зворушило, що люди не покидали своїх чотириногих друзів, а забирали їх із собою, навіть не знаючи, куди будуть їхати. 

Нажаль, роботи у мене немає, і раніше не було. Отримувала тільки дитячі кошти. У мене є діти, і наразі я намагаюся робити все, щоб вони не бачили всьго того жахіття, що відбувається, але це складно. Але ми - єдина країна, і ми переможемо.