У перший день війни щось страшне було! Я вийшла дуже рано на город і побачила, як почало о четвертій ранку летіти. Ще й близько від нас вибухало. І зараз теж страшно, тому що постійно прильоти. Я живу в Дружківці, а поруч - Костянтинівка. 

Я вже відльоти й прильоти навчилася розрізняти.

Світло дуже надовго вимикали. Газ відключали надовго торік. Топили ми таганок, а потім користувалися електричною пічкою. У нас таганок і балонний газ були, тому їсти готувати було на чому. Я не виїжджала, бо працюю в державній організації. Чоловіка в мене немає, він помер під час війни.

Родичі роз’їхалися всі. Невістка з онуком живе в Моршині, я тут, а син працює на фурі на «Новій пошті». Він дуже хороший механік і водій усіх видів фур. 

Мені не хочеться, щоб приходила сюди Росія.