По-перше, це шок від новини, перші сльози від розгубленості, перші питання та тривога дітей "Мамо, що далі буде? Що робити?". Місяць по тривозі спускалися до підвалу, звуки пострілів та взривів у районі. Діти були занепокоєні, плакали, боялися. Ми виїхали в евакуацію, але повернулися додому через 3 міс. У перший же день "прольоти" у місті, знову шок. Зараз переляк викликають літаки, що дуже низько пролітають над містом. Шокуюють невідомість, евакуація, вибухи у місті. Відсутність води, медикаментів.

Діти дуже злякалися вибухів у місті, це було за 300 метрів від нашого місця перебування.