Наталя Вікторівна згадує про минуле життя, яким вона була цілком задоволена. Але незабаром війна кардинально все змінила. У підвалах без світла, газу та тепла голодні люди рятували найцінніше, що в них залишилось – життя. Але навіть в таких складних обставинах проявлялася людяність по відношенню одне до одного та взаємна турбота. Жінка більше за все хоче повернення миру на рідну землю.