У нас з чоловіком дві доньки, батьки живуть в Курахово. До 2014 року ми могли спокійно поїхати в Донецьк по роботі або просто відпочити, сходити в театр або філармонію. Планували возити дітей на розвиваючі заходи. У Мар'їнці всього цього не вистачає.
Ми до останнього не могли повірити, що у нас почалася війна. У ті дні, коли Мар'їнку вперше обстріляли, ми поїхали до батьків. Напевно, Бог нас відвів. Тоді наш будинок отримав незначні пошкодження.
Спочатку скрізь стояли блокпости, нас постійно перевіряли. Ми поїхали в Крим, а звідти ледве повернулися. Нас не пропускали. Я не взяла прізвище чоловіка, і мені через це постійно задавали різні питання.
Зараз складно, але головне не падати духом. Нещодавно переглядала відео про минулі події, пов'язані з війною в Мар'їнському районі. Дуже страшно, що в сюжетах фігурують загиблі діти.
Ми регулярно отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Тоді діти були поменше, нам давали памперси, дитяче харчування. Я отримувала гроші від Червоного Хреста на відновлення житла.
Мрію, щоб не було війни і у дітей все було добре. Захмарних побажань немає, хочеться, щоб скрізь було тихо і спокійно.
