Моя дитина у вільний час любить займатися творчістю та рухливими заняттями. Найбільше їй подобається малювання - вона може годинами створювати різні малюнки, експериментувати з кольорами та вигадувати власні сюжети.  Також дитина цікавиться музикою: любить слухати пісні, інколи підспівує або пробує танцювати під улюблені мелодії. Окрім цього, їй подобаються активні ігри - прогулянки на свіжому повітрі, катання на велосипеді або ігри з м’ячем.

Іноді вона займається рукоділлям: робить прості вироби, аплікації або щось майструє з підручних матеріалів. Такі заняття допомагають розвивати уяву, посидючість і приносять їй задоволення.  Загалом, дитина любить проводити час активно й творчо, відкриваючи для себе щось нове.

Заповітна мрія моєї дитини - жити в мирній і безпечній країні та побачити, як Україна розвивається і стає ще кращою. Вона мріє подорожувати світом, відвідати різні країни, познайомитися з новими культурами та знайти справу, яка приноситиме радість і користь людям. Також дитина хоче досягти успіху у своїй улюбленій справі, розвивати свої таланти та в майбутньому допомагати іншим. Для неї важливо бути щасливою, реалізованою людиною і жити в гармонії з собою та світом.

Любить спілкування з однолітками, можливість брати участь у командних іграх та творчих активностях, відкривати щось нове і вчитися чогось цікавого. Вона любить проявляти себе і відчувати, що її ідеї та вчинки цінують. Що може засмутити чи відштовхнути: коли ігнорують її думку або не дають висловитися, коли немає підтримки у групі, або коли завдання здаються занадто складними без допомоги.

Вона любить творчо проявляти себе і з задоволенням ділиться своїми здібностями з іншими.

Після початку повномасштабної війни життя змінилося кардинально. Те, що раніше здавалося звичайним і буденним, стало недосяжною розкішшю - спокій, тиша, впевненість у завтрашньому дні.

Перші дні були найважчими. Постійні новини, вибухи, тривога за рідних. Наша родина, як і багато інших, змушена була швидко приймати рішення: що робити далі, залишатися чи виїжджати, як убезпечити дітей і старших.  Змінився сам ритм життя. Замість планів на майбутнє - життя «від тривоги до тривоги». Ми навчилися швидко збирати «тривожну валізу», знати, де найближче укриття, і реагувати на сирени навіть серед ночі.

Найстрашніший день війни для мене і моєї родини - це був день, коли почалося повномасштабне вторгнення, 24 лютого 2022 року. Ми прокинулися не від будильника, а від вибухів. Спочатку було важко повірити, що це відбувається насправді. Пам’ятаю розгубленість і страх. Усі почали телефонувати один одному, перевіряти, чи всі живі та в безпеці. Новини лякали ще більше, ніж самі звуки вибухів. Ми не знали, що робити далі, що брати з собою і як діяти. Того дня ми вперше спустилися в укриття. Було холодно, тісно і дуже тривожно. Найважче було дивитися на рідних і розуміти, що ти не можеш їх повністю захистити. Саме тоді життя поділилося на «до» і «після». Зникло відчуття безпеки, з’явилося постійне напруження і страх за майбутнє. Але водночас ми зрозуміли, як важливо бути разом і підтримувати одне одного. Цей день назавжди залишиться в пам’яті як найстрашніший, але він також показав, наскільки ми сильні і як цінно мати родину поруч.