«Закінчився обстріл, а я дивлюся у вікно і бачу, як горить селище»

Раніше я працював у воєнізованій охороні і вже рік як на пенсії. Звичайно, ця війна ні до чого. Я хотів би, щоб вона закінчилася і було чисте небо над головою.

Я працював, як годиться, дачну ділянку мав і господарство, звик працювати. Єдине, що я хочу сказати: ми не хотіли цієї війни. Усі мріють, щоби вона закінчилася.

Раніше мені здавалося, що ми жили у нейтральній зоні. Ми називали себе Швейцарією, але одного «прекрасного ранку» почали стріляти з усіх боків. Пошкодили будинки, прибудови. Нас обстрілювали сильно, шибки вилітали, ось це мені дуже запам'яталося. Мені скоро буде 70 років, здоров'я ще нормальне, але роботи вже нема.

Мені не хочеться згадувати весь цей конфлікт. Коли селище обстрілювали «Гради», я тільки-но повернувся з лікарні і дивився телевізор. Раптом пролунав гуркіт. Я визирнув у вікно, а там летять ракети. Неподалік горів будинок. Я відскочив від вікна, на карачках поліз і сховався у ванній кімнаті. Коли все закінчилося, я дивлюся – селище горить. Тож це запам'яталося на все життя, цей гомін, тріск.

Дай Боже здоров'я Рінату Ахметову, ми отримували допомогу від його Фонду, нам давали продукти. Ми з дружиною проживаємо вдвох і обоє на пенсії, тому ця продуктова допомога, звісно, рятувала нас. Я вважаю, що Рінату Ахметову треба поставити пам'ятник, дякую йому велике. Допомагав ще Червоний Хрест. Я страждаю на цукровий діабет, вони видали мені прилади для вимірювання цукру.

Я дуже хочу, щоб швидше закінчилася війна і не було чути пострілів. Не хотілося б, щоб це продовжувалося.