«Хочу вижити, одужати»

У нас таких стрільб не було, щоб сильних-сильних. Один раз налетіли, розгромили сарай, будівлі деякі, дахи. Ми тільки одного разу бігали в підвал – тоді летіло, свистіло. Один раз вдень побігли.

До підвалу прибігли сусіди, кілька людей. Ми сиділи недовго й виходили. Зараз у нас не чутно стрілянини. А якщо і чутно, то десь далеко-далеко. Поки спокійно, дай Бог.

Яке пересування в мої роки? Куди? Я не бачуся з родичами. Туди не пересунешся, рідні мої всі в Росії, а я тут.

Мрію про здоров’я. Я ходити не можу, падаю на кожному кроці, вчора поламала руку. Що й казати, хочу вижити, одужати. Мої мрії в 82 роки – не хворіти.

Нам була допомога. Фонд Ріната Ахметова завжди надсилав пайок. Хороша добавка – і крупи, і пісне масло. Зараз і не перерахуєш.