Я народилася і живу весь час в селі Юр’ївка Миколаївської області. Мені 65 років, я на пенсії. Часто хворію, то стараюсь боротися за своє життя. Мені тяжко. Звісно, підкосила новина, коли до нас прийшли непрохані «друзі». Це було дуже страшно і неприємно. Я ніколи не думала, що проживши такий вік, побачу ще й війну, але це сталося.
Я лежала на кроваті, чую: «Бух, бух!» Я подумала, що в сусіда ворота бухають, коли мені зателефонувала донька з Херсону і каже: «Війна!» Я кажу: «Яка війна?» А вона каже: «Бомблять Каховку!»
Зараз дуже тяжко в Херсоні. Там моя донька живе і працює.
Слава Богу, що росіяни пішли від нас. Це був листопад, і нас до Пасхи не чіпали, а потім на Пасху знову: "Бух!" та "бах!" Загинули двоє молодих людей, 17 і 18 років, які йшли посвятити Пасху.
Мені так хочеться, щоб якнайшвидше війна скінчилась і наступив мир на нашій Україні, щоб ми жили в мирі. Я кожного дня молю Бога, щоб вже хоч би швидше.
