Валентина Євгенівна виїхала з міста Токмак Запорізької області після того, як прийшли окупанти і почали наганяти жах на місцевих жителів. Вони ні на що не зважали. Могли запросто когось вбити або покалічити

Мені 74 роки. Я проживала в місті Токмак Запорізької області. 26 лютого його окупували. Зараз там чимало російських військових. 

Залишатися в місті було дуже страшно. По вулицях ходили солдати з автоматами, їздила ворожа техніка. Загарбники танком переїхали людину, яку я знала.

Спочатку не було змоги виїхати. Потім відбулася довга розмова з сином. Він все ж таки переконав мене. 19 вересня домовився з перевізником, і я з онучкою поїхала в Запоріжжя. Син зі своєю дружиною залишився на окупованій території. Він не захотів залишати свій будинок. 

Нам довелося проїхати п’ять блокпостів, витримати насмішки й образи. Окупанти сказали, що прийшли назавжди. На блокпостах було багато ДНРівців. Вони говорили, що нібито ми їх вісім років обстрілювали. 

Я щодня молюся, щоб все це швидше закінчилося. Хочеться повернутися додому.