Я жила в Лисичанську. Коли почалась війна, була вдома. Не могла повірити в те, що Росія вторглась в Україну, хоча я раніше розуміла, що це станеться. Почались обстріли та не стало води. Я ходила до пожежної частини, бо там давали технічну. Одного разу наді мною пролетів літак. Рятівники відразу почали падати на землю. Це було дуже страшно. Потім вимкнули газ та світло. У місті почалась гуманітарна катастрофа. 

Я виїхала до Черкаської області. З дідом нас вивезли знайомі. На старості років ми залишились без всього. Зараз чекаємо тільки миру.