2000 року я пішла на пенсію і з того часу не працюю. Я інвалід, у мене друга група. Раніше працювала швачкою, покоївкою, зараз пенсія мінімальна. У мене є дві дочки, обидві одружені, уже є онук.

Коли розпочалася війна, було дуже страшно. У нас немає підвалу. Стріляли дуже, а ми сиділи й чекали, поки стихне. Нам не було куди ховатися. У клубі був підвал, але там постійно закрито.

Ми пережили найстрашніше. Зараз уже звикли, що стріляють.

Під час обстрілу постраждав мій будинок. Я після інсульту нікуди не ходжу. Можу вийти на вулицю й посидіти на лавці. Війна позначилася на здоров’ї, тепер здригаюся при кожному звуку.

Мрію, щоб закінчилася війна і ми жили, як раніше, щоб могли вільно пересуватися до дітей.

За останні роки ми пережили найстрашніше