Часто згадую довоєнне життя. Була стабільність, я працювала в Донецьку. Але потім роботу втратила. Коли з’явився блокпост, і побачили хлопців із автоматами, ми зрозуміли, що щось не те.

Мене дуже засмучує, що я не можу поїхати до мами. Тепер скрізь стоять блокпости, треба їх перетинати або дуже довго їхати через Росію. За часи війни в мене погіршилося здоров’я, я гіпертонік. Усі хвилювання позначилися на самопочутті. Я постійно хвилювалася. Зараз дуже погіршився зір. Після того, що сиділи в підвалі, у мене почало крутити руки й ноги.

Мене дуже засмучує те, що я не можу спокійно поїхати до рідних

Хрещена моєї дитини потрапила під бомбардування та втратила руку. Вона працювала педагогом, а тепер — інвалід. Їй лише 45 років. Руку залишили, але вона не працює.

Я мрію побачити свою матір, щоб не було перепон із пересуванням, щоб ми могли вільно бачитися з рідними людьми.

Коли я втратила роботу, мені допомагав Червоний хрест, давав продукти й господарські товари. Допоміг Фонд Ріната Ахметова. Він дуже допоміг нашим пенсіонерам, бо на той час не всі мали можливість щось купити. То була хороша підтримка.