Перший день війни запам’ятався тривогою і розгубленістю. Вранці мені зателефонувала донька зі Снігурівки і сказала, що почалась війна. Ми з дружиною нікуди не виїжджали і прожили вдома всю окупацію. 

За нашими городами росіяни вирили окопи. Ми бачили їхню техніку і солдатів. Найстрашнішим було перше враження, коли сюди заїхала техніка і зайшли військові.

Світла не було, ми мали запас газу в балонах. З їжею теж було складно, проте нас виручив син. 

Зі Снігурівки він виїхав до Херсона, і звідти привозив нам продукти. Коли росіяни пішли, почали давати гуманітарну допомогу, тож зараз живемо непогано.

Війна вплинула на мою родину. Донька виїхала, дружина залишилась зі мною. Думаю, що рано чи пізно війна закінчиться, але коли і як саме, сказати не можу.