Я жила в Гуляйполі майже рік під обстрілами. Було дуже страшно, я молилась, щоб мене не зачепило. Снаряди прилітали до мого двору. Були пошкоджені вікна. Мені їх забивали, але потім все одно прилітали бомби та руйнували житло.

Я постійно ховалась у погребі. У місті не було води, світла й газу. З сусідами ми готували їжу на багатті. 

З міста мене вивіз син. Зараз він винаймає квартиру для мене в Запоріжжі. Щодня я телефоную сусідам, які залишились у місті. У багатьох залишилось господарство, яке вони не можуть покинути. Сусіди розповідають, що місто майже зруйноване. Я все одно хочу повернутись додому після перемоги.