Анастасія все життя працювала у закладах дошкільної освіти.  І навіть попри початок повномасштабного вторгнення, готова була продовжувати працювати. Але садочок закрився – тому жінка поїхала до села під Житомиром, де стала свідком ракетної атаки на військову частину.

Вона наполегливо шукала можливість допомагати рідній країні. І разом з іншими працівниками садочку знайшла волонтерську групу, яка  плете сітки. Це була нова та непроста справа, в важких умовах. Але Анастасія вже не бачить себе без волонтерства, вона знає, що ці сітки рятують життя та наближають перемогу.