З початку війни ми два місяці жили в метро Харкова. З двома дітьми - меншій ще не було двох років і старшій було одинадцять років. З перших днів війни Харків зазнавав щоденні обстріли міста. Ми бачили і чули вибухи, танки, обстріли артилерії. Умови життя в метро були шокові - люди спали всюди. Важко згадувати..,

Перші дні були найважчі, адже в місті панував хаос і паніка. Неможливо було придбати воду, продукти, бо магазини працювали по кілька годин в день, а більшість взагалі була закритими.

Шокуючим спогадом залишився звук вибуку авіабомби, від якої був зруйнований сусідній будинок.