З початком війни наша сімʼя отримала нервові захворювання, неспокійний сон з вибухами та переховуванням в укритті, діти лишились друзів. Рідко бачать батька. Старша донька важко переживає відсутність своїх однокласників та друзів, бо школа зруйнована і мало хто повернеться в зруйноване місто. Діти бачили і відчули сильні приліти від ракети С-300 біля будинку та бачили безліч поранених людей.

Дуже важко було покинути чоловіка і будинок. Шокувало і шокує хаотичне, безпощадне обстрілювання та знищення громад.

Було важко знайти ліки, бо аптеки зачинились.