На початку повномасштабної війни в Україні в рідному місті Валерії почалися бомбардування. Вона згадує, як їхній будинок, розташований біля лісу, зазнав обстрілів, що змусило родину переїхати ближче до батьків. Під час чергового обстрілу росіян був вражений сусідній будинок, вбило господаря. Найстрашніше Валерії було за дитину. Їм доводилося жити під постійними бомбардуваннями та ховатися в укритті під ковдрами і просто молитися. В будинку не було води і світла, воду топили зі снігу, а світло забезпечували за допомогою автомобільного акумулятора. Готували їжу на печі, яка також допомагала зігріватися взимку.