Юшко Олександр, 9 клас, Спеціальна школа в м.Костопіль Рівненської обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Дашкель Марія Ростиславівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Чому виникають війни? Навіщо народжуються на світ? Хто розпинає народи на небосхилах життя? Скільки важить доля націй на терезах сторіч?... Думки роїлися в моїй голові, наче шумливі бджоли над скупаними в медах липами. Вони боляче жалили споминами учорашніх подій, бомбили мою ще дитячу пам’ять крилатими ракетами подій, які змінили тон життя із мажорного ладу  на мінорний. Хтось зловіщий тримав мій сон у палаючих лещатах війни.

Я намагався заснути… Ніч тривожно дивилася на мене, тихцем відчиняючи двері зореславній Шехерезаді. Сивочолий дідусь Сон повів мене в казку, в якій не живе війна, тільки мир і добро.

Наснилася Україна. Ішла засніженим шляхом, устеленим квітучим бузком. Мовчки йшла і слова не зронила, поспішаючи за білокрилим голубом з калиновою гілкою у дзьобі. Вдягла Вітчизна бабусину сорочку травневих садів, вплела в пшеничну косу проміння сонця. Не раз зупинялася перепочити і далі йшла битими шляхами по світу. Стукала в зачинені двері – хтось відчиняв, хтось – ні. Ішла… тільки з Богом говорила, несла сяючий на камуфляжі  тризуб. Нелегкою видалася дорога. Терня стежин ранило, печалило, та зупинити її ніщо не могло.

Пройшла пів світу, синам бузкові обереги віднайшла. Одне тривожило: чи вистачить кожному, щоб всіх уберегти.

Стомилася Батьківщина, з лиця змарніла. Не одна весна в дорозі перецвіла. Весь світ завмер, немов паралізований, дивлячись на неї. Та Україна добре розуміла, що на поразку немає часу. Вона – Мати, Мадонна – Марія, Берегиня, що уособлює нескорений і непереможний народ. Тисячі Героїв - її сини. Очі Михайлівського Золотоверхого зігрівали душу, піднімали дух, додавали сил, мандрували з Україною по світу. Вона була впевнена, що Золоті княжі ворота відчиняться з новою силою, щоб зустріти синів з перемогою, древня мозаїка подвигів Київської Русі оживе в серці кожного українця.

 - Голубе мій, - промовила Вітчизна на увесь світ, - звісточку до Бога віднеси і калинову гілку. Скажи, що в краї солов’їнім блакитнолицього Дніпра мати втрачає синів на Голгофі війни.

Від цих слів я прокинувся. Ранок заховав зореславну Шехерезаду за квітчастою  ширмою мрій. Гілочка бузку, як помах милої руки, привітно зустріла мене. - Я вже не сплю, - радо промовив до неї й про себе подумав: невже в пекельному лоні війни можуть народжуватися казки?.. Напевно, що так. Казки, що вчать нас не здаватися, досягати мети, шукати шляхи до перемоги та миру як Мадонна – Марія.

«Просіть і Бог дасть вам, шукайте і знайдете, стукайте і вам відчинять».

Сила підтримки в кожному з нас. З-під завалів війни обов’язково проростуть зерна довгоочікуваного миру!