Кладовщикова Владислава, 9 клас, Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №9 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Покуса Марія Леонідівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

З початку війни мені разом із мамою довелося евакуюватися до Ужгорода. Ми приїхали туди потягом - змучені, налякані і майже без нічого. Я зовсім не знала, що на мене там чекає, але ніколи не забуду той момент, коли ми тільки зійшли з потяга - і нас зустріли волонтери. Вони відразу дали нам їжу, питну воду, допомогли зорієнтуватися. Було багато небайдужих людей, які просто підходили і пропонували допомогу.

Але найбільше мене вразило те, що одна родина - звичайна ужгородська сім’я з маленькими дітьми і собачкою - запропонувала нам пожити у них кілька днів, поки ми знайдемо щось інше.

Ми погодилися, бо не мали куди йти. І це був один із найтепліших прийомів у моєму житті. Вони виділили нам окрему кімнату, дали змогу помитися, приготували смачну вечерю, а зранку ще й сніданок. Було затишно, по-домашньому. Для мене це було несподівано, бо я не думала, що чужі люди можуть бути такими щирими й відкритими.

Увечері ми з цією родиною трохи розговорилися. Вони були дуже добрі та уважні, слухали нас із щирим інтересом. Ми розповіли, звідки приїхали, що з нами сталося, як важко було залишати свій дім. Я бачила, як вони нам щиро співчувають, як їм не байдуже. Було відчуття, що ми не просто гості, а що нас по-справжньому розуміють і підтримують. Це було дуже приємно й важливо - відчути теплоту чужих людей у такий складний момент. Я тоді відчула щось особливе. Усе моє уявлення про людей змінилося. Я зрозуміла, що навіть у важкі часи є ті, хто не боїться допомагати іншим.

Я була здивована, розчулена, але водночас спокійна - бо поруч були добрі люди. Мені було приємно, і я бачила, як мама теж трохи заспокоїлася.

Той момент змінив мій світогляд. Я почала більше вірити в добро, у людяність. Я зрозуміла, що навіть одна добра дія може зробити величезну різницю. Тепер, коли хтось просить допомоги, я згадую ту родину - і теж хочу бути такою ж доброю, як вони.