«З окупації йшов пішки під обстрілами»

В середині березня в село, в якому мешкав Віталій Анатолійович, зайшли окупанти. Їхати йому було ні на чому, тому на свій страх і ризик до траси пішов пішки. На щастя, він зміг благополучно дістатися до Запоріжжя.

Мені 54 роки. Живу один – сім’ї в мене немає.

Зранку 24 лютого пролетіли ракети над хатою. Думав, що літаки. Прокинувся, ввімкнув телевізор і дізнався, що почалася війна. А 12 березня до нас у село зайшли окупанти. Вони й досі там залишаються.

Нашому селу сильно дісталося: били з усіх видів зброї, накривали «Градами». Хати всі побиті.

Коли ще був у селі, ліки у мене закінчилися. Поїхав в Оріхів – аптеки всі зачинені. Давав гроші людям, які їздили до Запоріжжя, й там купляли мені ліки. А потім вирішив виїжджати. Я з окупації три кілометри до траси Маріуполь – Запоріжжя йшов пішки під обстрілами.

Житла у мене немає. Але є інвалідність, переніс інсульт. Пенсію дають на один рік. А тепер пішов продовжити – треба збирати всі документи. Дуже важко. Не знаю, що завтра буде. Живу одним днем.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/