Я жила в Лисичанську, працювала в школі. Коли почалася війна, довелося виїхати з друзями. Ми з чоловіком їхали в нікуди. Зрештою я опинилася в Тернополі. Мій чоловік - військовий, він захищав Київську і Луганську області. Я продовжую працювати вже на новому місці.

1 березня біля нас прилетіло. Ми з маленькою дитиною сиділи в коридорі, було дуже страшно. Після цього вирішили виїжджати. У магазинах ставало все менше продуктів, і це теж підштовхнуло нас до виїзду. 

Чи є психологічні проблеми, важко сказати. Мабуть, так. Ми постійно в стресі, просто вже звикли до такого стану.

У майбутньому хочу побачити перемогу. Хочу, щоб чоловік був поруч і нам не доводилося розлучатися. Хочу миру, щоб поряд були рідні та близькі. Це найголовніше.