У перший день війни я відвела дитину в садок та була вдома. Почали літати гелікоптери, мені стало страшно. Я виїжджала з дитиною на два тижні до Данії, повернулась, бо у Запоріжжі все життя. 

У мій будинок влучила ракета. З дворічною дитиною на руках мені довелось вистрибувати з другого поверху, тому що пошкодило газову трубу. Щоб не підірватись, я вимушена була прийняти таке рішення. 

Я залишаюсь в Запоріжжі. Радію, що мої рідні живі та здорові. Боюсь щодня за дитину. Сподіваюсь, війна скоро закінчиться. Мені хотілося б жити під мирним небом.