У перший день війни я почула вибухи. Спочатку не зрозуміла, що це. У місті почалась паніка, стало чутно обстріли. Люди жили в метро, а я залишалась вдома.

Через тиждень після початку вторгнення з чоловіком виїхали до Черкащини. Їхали на мотоциклі взимку, бо іншого виду транспорту в нас не було. Перші місяці війни ми жили надголодь, бо залишились без роботи. Зараз вже трохи легше.

Мої рідні залишаються в Харкові під обстрілами. Я б дуже хотіла повернутись додому після закінчення війни. Майбутнє бачу без вибухів під мирним небом.