У перший день війни я плакала від шоку. Дві доби не могла спати від невідомості. Почались обстріли, під завалами гинули люди. В окупації не біло світла й води. Росіяни захопили владу та знущались над людьми. Я вирішила виїжджати.

Довелось їхати через окуповану територію. Чотири доби довелось прориватись через блокпости росіян. Вони оглядали мої речі, довго тримали на кожному пункті. Зараз я живу в Кропивницькому. Тут багато добрих людей. Я досі відчуваю стрес, не можу ані на хвилину розслабитись. Дуже б хотіла, щоб у майбутньому все було добре, щоб наші діти ніколи не бачили війни.