Головань Софія
КЗО "Міський юридичний ліцей" ДМР
ВчителЬ, який надихнув на написання есе: Довга Світлана Василівна

ВІЙНА. МОЯ ІСТОРІЯ

Чітко пам'ятаю той день, коли війна ступила на поріг нашого спокійного життя. Було це, як удар зі спини, – відчуття непевності і страху переплелися у важкий гомін.

Війна завжди була чимось чужим, я про неї чула у новинах, бачила у фільмах та читала у книгах, але завжди я це сприймала, як далеку реальність, вважала, що нічого спільного у нас не було й не буде.

Це була та страшна подія, яка здавалася далекою від мого життя, доки одного дня вона не стала частиною моєї історії.

Спогади про той день залишилися в моїй пам'яті назавжди. Це був сонячний ранок. Я прокинулась від теплого сонця, що сліпило мої заплющені очі, і все було, як завжди: спів пташок, невеличкий вітер, шелест листя. Але коли я почала прислухатися і виходити з сонного стану, то почула гучні та нервові голоси, це були мама й тато. Після того, як я встала та відчинила двері кімнати, я побачила своїх батьків, які швидко та тривожно щось обговорювали.

«А що сталося?» - запитала я.

«Сонечко, почалася війна», - сказала мати, а її слова залишились ледь чутною луною у моїй голові. Відчуття тривоги та страху охопило моє серце.

Новини транслювали репортажі про події на сході країни. Вони говорили про війну, про атаки і загиблих. Що цей день означав для мене і моєї родини?

Він означав, що війна стала реальністю, яка вплинула на наше життя. А звичайні речі – проведений час із друзями, прогулянки, сміх - стали більш цінними.

З часом ми навчилися жити в умовах війни, що змінили наше сприйняття світу. Війна зробила нас сильнішими та монолітнішими, стала не лише випробуванням для кожного з нас, але і нагадуванням про важливість миру та згуртованості. І хоча цей період є найскладнішим у моєму житті, він також показав, наскільки ми сильні, коли разом.