Від початку війни я жив у підвалі. Обстріли у Бахмуті були сильними. Загинула моя сусідка, їй відірвало голову.

Я з дружиною виживав як міг. Води, газу та світла у місті не було. Сподівались, що ситуація покращиться, але легше не ставало.

Аби виїхати з міста, ми пройшли пішки до центра два з половиною кілометри. Звідти нас вивезли волонтери.

Спочатку ми виїхали до Вінницької області, а потім переїхали до доньки у Миргород. Я знаю, що мій будинок згорів. Зараз я сподіваюсь на завершення війни, але розумію, що бойові дії затягнуться надовго.