Інна Микуцька до повномасштабної війни проводила екскурсії Херсонщиною. Усю окупацію гідеса перебувала у рідному місті. Утім, навіть під загрозою власному життю, жінка вишивала українські сорочки та вела щоденник у соцмережах.

"Моє відчуття від окупації - ти зачинений у клітці. В поліцейській країні. Віконце свободи захлопнулося. Гидке відчуття. 1937-й рік. Приїхали російські пропагандисти. Готували місто до псевдореферендуму. Про що розмовляють херсонці? Боялися. Задача вижити і не зрадити країні. 

Обшуки у друзів, дітей. Біля мого будинку вони ремонтували свою техніку. Буряти розказують мені, що вони тут вдома. А я можу їхати, якщо мені щось недовподоби. 

Найскладніше - це втрата волі. Пропонували роботу тричі на орків. Змінила житло. Не було гарантії, що й далі буде по-хорошому. Пів року переховувалася. 

Я не тримала в руках рубля. Мені пощастило. 

Дуже боялися того, що ситуація буде, як в Криму або на Сході. Боялися зав'язнути в цьому лайні", - розповіла жителька Херсону Інна.