Вона - багатогранний талант. У минулому - волейболістка, каратистка, танцівниця. Зараз її пристрасть - малювання, а ще вона займається силовими тренуваннями в спортзалі разом з мамою. Це сильна дівчина, яку надихає відкритість, дружелюбність та запрошення у своє коло. Найбільше її засмучує самотність.

Війна змусила її подорослішати миттєво. Вже втретє її родина орендує помешкання в місті, бо в їхньому рідному районі оголошена повна евакуація - це «червона зона».

13 серпня 2025 року став найстрашнішим днем. Тоді стався обстріл «Градами» будинку в селищі Комишани під Херсоном, де вони мешкали. Дівчина бачила поранення своєї бабусі та, незважаючи на контузію, допомогла затягнути її в будинок після обстрілу. Мати тоді отримала тяжке поранення.

Зараз вони перебувають на етапі виживання, але з непохитною вірою в майбутнє свого міста. Попри всі жахи, у неї є заповітна мрія - поїхати в Японію. Ця мрія про далеку, красиву країну дає їй сили триматися і вірити у світло попереду.