Данил, 10 клас, Главані, Одеська область

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Напевно, кожний із нас чув це жахливе слово. На мій погляд, війна - це найстрашніше явище, що може відбутися між людьми. Це явище несе нещастя, страх, біль, гнів, злість, ненависть, страждання та насамперед-- людські жертви.

Війна порушує звичний уклад життя та забирає все найдорожче, що є у людини.

Вивчаючи історію, ми знаємо, що з появою перших людей відповідно з'явилися перші конфлікти, скарги та суперечки між ними. Можу з упевненістю сказати, що історія людства - це одна неперервна війна, починаючи зі збройних конфліктів маленьких груп (племен) прадавніх людей, мисливців з часів палеоліту та закінчуючи бойовими діями двох держав з використанням надсучасної зброї.

І тут постає просте питання: «А який сенс воювати та навіщо людині це потрібно?» На це питання важко відповісти. На жаль, війна – це частина суті нашої цивілізації.

Але в ній немає зовсім ніякої цінності, якщо річ йде про життя мирних, невинних людей. Ідучи на війну, людина повинна вбивати собі подібних, якщо вона не хоче загинути. Як вважалося з давніх часів,що вбивство – це дуже тяжкий гріх, тому я вважаю, що війна – це найгірша вада людства.

Почнемо з того, що людина з моральної сторони питання набагато гірше розвинута, ніж тварина. Тому що тварина ніколи не вб’є іншу тварину заради забави, а людина вбиває іншу тварину для того, щоб поїсти, тим самим вижити.

В природі є такий закон: «Смерть однієї тварини – це життя для іншої тварини».

Але бувають й інші випадки, наприклад, візьмемо лева та гепарда, вони можуть битися за більш сприятливі для життя території… Лев у більших випадках перемагає з метою вигнати, а не вбити. Так, на жаль, роблять тільки люди, вони з конкретною метою – вбити.

І знову постає питання: «А чому?» Відповіді чіткої немає. Скажу одне: «Людина – жорстока істота».

Я живу у ХХI столітті, та до сих пір питання війни та миру ще не вирішено. Історія побачила багато кривавих війн, що несли в собі колосальні людські жертви, так чи інакше світ не дійшов до одного єдиного висновку: «Війна –це гірше, ніж саме зло». Як говорив американський президент Джон Кеннеді: «Якщо людство не знищить війну, то війна знищить людство». Ми є свідками багатьох воєн, що коються в світі та можемо дійти висновку, що світ йде у регресивному напрямку. А чому? Тому що людина – це така істота, для якої все, що вона має, здається для неї завжди замало.

Річ у тім, що одні люди під час війни гинуть, а інші заробляють. Я вважаю, що це зовсім неправильно. Тому світ треба кардинально міняти у кращому напрямку.

Як було вище зазначено, питання війни та миру ще не вірішено, то війна мене не обійшла стороною. Я живу в України, та знаю через що пройшла моя держава, щоб стати самостійною. Знаю, скільки крові пролила Україна, щоб здобути незалежність та бути рівноправним членом у міжнародних відносинах поряд з іншими державами світу. Але, на жаль, у 2014 році я став свідком збройної агресії проти України, що була викликана росією. росія розпочала війну, як агрессор проти суверинітету і територіальної цілісності України. Тим самим держава – агресор порушила аж 8 із 10 пунктів ООН. У лютому –березні 2014 року, росія вторглась в Крим, що призвело до початку тимчасової окупації півострова.

Також війна була на сході ( Донбас) з квітня 2014 року, що розпочалася з виступів спецслужб РФ терористичних так званих Донецької і Луганської «народних республік».

Із загостренням відносин між росією та Україною я знову став свідком жахливих подій на території моєї Батьківщини, які є одними з найтрагічніших сторінок історії України. Я маю на увазі, що це широкомасштабне вторгнення росії в Україну, що відбулося 24 лютого 2022 року. Для України та для всього українського народу ця подія стала справжнім випробуванням, щоб знову довести росії, що ми одна окрема українська нація та нас не просто зламати, як це здається на перший погляд.

Це стало наслідком того, що від росії після її вторгнення відвернулися багато країн світу, що стало передумовою для ненависті цілого світу щодо росії.

І ось вже до теперешнього часу йде війна, вже 1000 днів йде боротьба за вільну та самостійну, незалежну Україну. Для української нації 1000 днів війни –це не просто боротьба за незалежність, а це віра та надія в те, що війна зупиниться та одного дня оголосять по всіх телевізійних каналах світу довгоочікуване слово для України « МИР». Це день, коли на теренах України настане мир та коли український народ буде жити в добробуті та спокої.

І тоді в цей день росія нарешті визнає Україну як окрему державу, а українців як окрему націю.

Я не можу нічого зробити, але сподіваюсь, що незабаром війна закінчиться в Україні шляхом переговорів та дипломатії. Якби я був в силах щось змінити, то я б насамперед припинив божевільну хворобу людства – війну. Мета людини-- не вбивати, загарбувати чи багатіти, а завжди залишатися людиною та жити в мирі та гармонії з іншими країнами, народами, людьми та природою.

Сподіваюсь, що моя сповідь стане поштовхом для кращих змін ситуації в Україні. Вірю у ПЕРЕМОГУ мого незламного народу!

Ми сильна нація! Ми збудуємо вільну Україну! Я впевнений: здійсняться мрії мого народу і українська земля, прекрасна і нескорена, здобуде своє щастя! Слава Україні!