Макаренко Данил, 10 клас, Главанський ліцей з початковою школою та гімназією Арцизької міської ради Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Димитрова Наталя Дмитрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Напевно, кожний із нас чув це жахливе слово. На мій погляд, війна - це найстрашніше явище, що  може відбутися між людьми. Це явище несе нещастя, страх, біль, гнів, злість, ненависть, страждання та насамперед-- людські жертви.

Війна порушує звичний уклад життя та забирає все найдорожче, що є у людини.

Вивчаючи історію, ми знаємо, що з появою перших людей відповідно з'явилися перші конфлікти, скарги та суперечки між ними. Можу з упевненістю сказати, що історія людства - це одна неперервна війна, починаючи зі збройних конфліктів маленьких груп (племен) прадавніх людей, мисливців з часів палеоліту та закінчуючи бойовими діями двох держав з використанням надсучасної зброї.

І тут постає просте питання: «А який сенс воювати та навіщо людині це потрібно?» На це питання важко відповісти.  На жаль, війна – це частина суті нашої цивілізації.

Але в ній немає зовсім ніякої цінності, якщо річ йде про життя мирних, невинних людей. Ідучи на війну, людина повинна вбивати собі подібних, якщо вона не хоче загинути. Як вважалося з давніх часів,що вбивство – це дуже тяжкий гріх, тому я вважаю, що війна – це найгірша вада людства.

Почнемо з того, що людина з моральної сторони питання набагато гірше розвинута, ніж тварина. Тому що тварина ніколи не вб’є іншу тварину заради забави, а людина вбиває іншу тварину для того, щоб поїсти, тим самим вижити.

В природі є такий закон: «Смерть однієї тварини – це життя для іншої тварини».

Але бувають й інші випадки, наприклад, візьмемо лева та гепарда, вони можуть битися за більш сприятливі для життя території… Лев у більших випадках перемагає з метою вигнати, а не вбити. Так, на жаль, роблять тільки люди, вони з конкретною метою – вбити.

І знову постає питання: «А чому?» Відповіді чіткої немає. Скажу одне: «Людина – жорстока істота».

Я живу у ХХI столітті, та до сих пір питання війни  та миру ще не вирішено. Історія побачила багато кривавих  війн , що несли в собі колосальні людські жертви, так чи інакше світ не дійшов до одного єдиного висновку: «Війна –це гірше, ніж саме зло». Як говорив американський президент Джон Кеннеді :  «Якщо людство не знищить війну , то війна знищить людство».  Ми є свідками багатьох воєн, що коються в світі та можемо дійти висновку, що світ йде у регресивному напрямку . А чому ? Тому що людина – це така істота , для якої все, що вона має, здається для неї завжди замало.

Річ у тім , що одні люди під час війни гинуть, а інші заробляють. Я вважаю, що це зовсім неправильно. Тому світ треба кардинально міняти у кращому напрямку .

Як було вище зазначено, питання війни та миру ще не вірішено, то війна мене не обійшла стороною. Я живу в  України, та знаю через що пройшла моя держава, щоб стати самостійною . Знаю , скільки крові пролила Україна , щоб здобути незалежність та бути рівноправним членом у міжнародних відносинах поряд з іншими державами світу. Але, на жаль, у 2014 році я став свідком збройної агресії проти  України, що була викликана росією. росія розпочала війну , як агрессор проти суверинітету і територіальної цілісності України. Тим самим держава – агресор порушила аж 8  із 10 пунктів ООН. У лютому –березні 2014 року , росія вторглась в Крим , що призвело до початку тимчасової окупації півострова.

Також війна була на сході ( Донбас) з квітня 2014 року , що розпочалася з виступів спецслужб РФ терористичних так званих Донецької і Луганської «народних республік».

Із загостренням відносин між росією та Україною я знову став свідком жахливих подій на території моєї Батьківщини, які є одними з найтрагічніших сторінок історії України. Я маю на увазі, що це широкомасштабне  вторгнення росії в Україну , що відбулося 24 лютого 2022 року.  Для України та для всього українського народу ця подія стала справжнім випробуванням , щоб знову довести росії , що ми одна окрема українська нація та нас не просто зламати , як це здається на перший погляд .

Це стало наслідком того, що від  росії після її вторгнення відвернулися багато країн світу, що стало передумовою для ненависті цілого світу щодо росії.

І ось вже до теперешнього часу йде війна, вже 1000 днів йде боротьба  за вільну  та самостійну, незалежну Україну. Для української нації 1000 днів війни –це не просто боротьба за незалежність, а це віра та надія в те, що війна зупиниться та одного дня оголосять по всіх телевізійних каналах світу довгоочікуване слово для України « МИР». Це день, коли на теренах України настане мир та коли український народ буде жити в добробуті та спокої.

І тоді  в цей день росія нарешті визнає Україну як окрему державу, а українців як окрему націю.

Я не можу нічого зробити, але сподіваюсь, що незабаром війна закінчиться в Україні шляхом переговорів та дипломатії. Якби я був в силах щось змінити, то я б насамперед припинив божевільну хворобу людства – війну. Мета людини-- не вбивати, загарбувати чи багатіти, а завжди залишатися людиною та жити в мирі та гармонії з іншими країнами, народами, людьми та природою.

Сподіваюсь, що моя сповідь стане поштовхом для кращих змін ситуації в Україні . Вірю у ПЕРЕМОГУ мого незламного народу!

Ми сильна нація! Ми збудуємо вільну Україну! Я впевнений: здійсняться мрії мого народу і українська земля , прекрасна і нескорена, здобуде своє щастя! Слава Україні!