У 2007 році ми з Донецька переїхали в Артемівськ (Бахмут). Я офіцер запасу, служив в авіації. Зараз займаюся сільським господарством, живу, як всі пенсіонери. До війни все було спокійно і впевнено.
З перших днів стало ясно, що почалися серйозні військові події. Почалися обстріли, і від них залишилися сліди. На паралельній вулиці впала міна, а мені у вікно прилетів її осколок, далі все пішло-поїхало.
Все змінилося в гіршу сторону. Щоб з'їздити до себе на квартиру, мені доводиться годинами стояти в черзі.
Ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова; давали цукор, соняшникову олію, борошно, макарони, консерви і навіть печінковий паштет. Все це було гарною підмогою. Сім'ям з дітьми-цукерки та подарунки, це було приємно.
За роки війни не було такого, що у мене щось спалили або щось зруйновано. Але в сусідній Курдюмівці люди постраждали сильно, там і жертви були. Я знаю випадки, коли один хлопчик під час обстрілу згадав, що він забув вимкнути комп'ютер, піднявся в квартиру, а в цей час його на смерть убив осколок. У багатьох паркани досі стоять побиті осколками.
Мрію, щоб настав мир, більше нічого не треба. Аби припинилася війна.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
