На початку повномасштабного вторгнення Віра Коваленко приймала своїх дітей та онуків. Молодь сподівалась, що у рідному селі буде безпечніше за столицю. Проте вже на другий день їхнього перебування поруч почали вибухати снаряди.

Родина була змушена терміново евакуюватися. Дочка з трьома онуками вирушила на захід України, а син залишився з Вірою. Вони разом спускалися в погріб, ховаючись від обстрілів, які лунали з усіх боків. "Було дуже гучно, ми опинилися між перехресним вогнем, — згадує Віра. – Але, слава Богу, всі залишилися живі". Зять Віри воює, а зять онуки отримав поранення на фронті. "Мої діти перестали так часто їздити до мене, бо зайняті волонтерством", — говорить вона із сумом. 

Душу лікує музикою! Вже понад десять років співає у складі народного аматорського фольклорного колективу «Ясен-цвіт». Співи на святах та благодійних концертах збирають людей з сусідніх сіл, і Віра відчуває, що її голос може дарувати радість і надію. "Люди питають: коли ми будемо виступати? Це важливо для нас усіх", — додає вона.