Коли почалася війна, спали в ліжку. Почули вибухи близько 4 години ранку. Ці вибухи були з сусідньої військової бази - детонували снаряди.

Шокувала новина про те, що один з осколків детонованого снаряду впав просто в центрі мого міста та вбив людину, яка їхала на велосипеді на роботу. Це було 24 лютого близько 6-7 ранку 2022 року.

З першого дня повномасштабного вторгнення виїхали з міста до батьків дружини в село, там проблем з їжею не було. Зараз живемо і далі в Умані, Черкаська область. До початку війни працював на виробництві меблів, у відділі збуту.

Зараз працюю в енергетичній сфері, але змінив роботу не через війну, а за сімейними обставинами.

Приємним було те, що люди об'єднались, допомагали один одному.

Умань приймала величезну кількість впо та стала міцним центром переїзду далі, завдяки своєму зручному розташуванню та перетині доріг.

Збереглись діалоги у мережі та фото, коли ми у перші дні виїхали з міста для безпеки. Тому, телефон зі спогадами і є тим предметом, який найбільше має пам'яті про 24 лютого 2022 року.