В перший день нічого не було зрозуміло. Я до останнього не могла повірити, що війна почалася. Звісно, страшно було і незрозуміло, як жити далі.

Все-таки, в селі легше було: у нас і їжа якась своя, і вода. Проблеми тільки з хлібом були, але ми це пережили. Ще не було світла, а так - в принципі, жити можна було.

Шокував сам факт війни - я і досі не можу прийти до тями.

Приємно, що люди в селі об’єдналися і допомагали один одному.

На мою родину війна вплинула морально і фінансово. Постійно важко якось на душі.

Чекаємо, що скоро війна скінчиться. Віримо, що наші воїни проженуть окупантів  з нашої землі, і все буде добре.