Війна мене застала вдома у ліжку. Я не виїжджала - всю окупацію тут пробула і зараз в місті знаходжусь. Вода, їжа, світло, ліки - нічого цього в окупації не було. Жили на те, що було вдома.

Шокував останній обстріл на Пасху - коли діти загинули.

Коли вже ті окупанти підуть з нашої землі! Зараз не можна про щось думати, планувати. Про яке майбутнє можна думати зараз, коли війна йде? Кожного дня кудись прилітає - навіть не знаю, чи буду я через день жива.