Гульченко Маргарита, учениця 9 класу Татарбунарського ліцею Татарбунарської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Климович Оксана Федорівна

Моя Україна майбутнього

На сьогоднішній день наша країна страждає від воєнного конфлікту з боку рф. Багато людей втратили свої домівки, а деякі і життя. Від цієї жахливої війни постраждали не  тільки дорослі, а й діти. Вона відібрала в них все: дитинство, майбутнє, уявлення про мир. Але наш народ після стількох важких випробувань усе ж прагне перемогти. Ми украпили свої позиції та відстежуємо дії ворога, щоб бути готовими та відбити атаки.

Наші воїни, знаходячись на передовій, докладають багато зусиль, щоб наблизити час перемоги. Вони жертвують своїми життями, щоб захистити нас від ворога і забезпечити своїм дітям щасливе дитинство. Ті, хто народився у цей час, будуть слухати історії про війну, про те, як ми боролися з ворогом не відступаючи.

Я щиро сподіваюсь, що зовсім скоро настане перемога, і в нашій країні знову запанує мир, якого ми так довго чекаємо. Для мене Україна майбутнього – місце миру і мирного співіснування. У майбутньому бачу свою державу як сучасну розвинену країну з високим рівнем освіти та економіки. Ті, хто виїхав з країни через воєнні дії, знову повернеться на батьківщину, знайде тут затишок.

Як тільки закінчиться війна, ми будемо збирати кошти на відбудову нашої країни. Після цієї важкої війни ми докладемо зусиль, щоб не тільки відбудувати окуповані та пошкоджені території, а й зробити нашу країну кращою для проживання.

З кожним днем нашої боротьби з ворогом ми стаємо сильнішими і вправнішими. Я вважаю, що ми вже давно перемогли в цій війні, але ворог все ще намагається довести свою «правду» і перетягнути світ на свою сторону. Як би там не було, ми ніколи не здамося. І не важливо, що для нас приготує ворог. Не важливо, що чекає нас наступної миті. Ми обов’язково відбудуємо свою державу.