Я з Дніпропетровської області. До війни життя було спокійне, приємне. Після того, як вторглися росіяни, все змінилося. Здоров’я змінилося. Труднощі почалися. 

24 лютого дуже було тяжко: раннього ранку ми почули вибухи. Дуже злякалися, не знали, що робити, куди діватися, і що далі буде. Було дуже тяжко.

Ми нікуди не виїздили, постійно були вдома. Як би тяжко не було, хотілося бути в рідному місті.

Шокувало, що вторглися до нас. Казали, що спасають нас від чогось - дуже це шокувало. Ми не думали, що таке може бути.

У всіх рідних похитнулося здоров’я, в першу чергу. І морально стало важко: не буде вже того життя яке було раніше.

Зворушило те, що люди об’єдналися. Стали більш людяніші, ніж до війни: почали спілкуватися, більш допомагати.

Хочеться, щоб якнайскоріше війна скінчилася. Хочеться, щоб цього літа. Хочеться бути з рідними, з друзями в спокої, в радості. Щоб все було добре і мирне в кожної людини.

Думаю, що в майбутньому ми будемо більш загартованішими, ріднішими, якось так.