Мирошніченко Дар’я, 10клас, Ліцей "Фонтанський" Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бабич Олена Іванівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни - це чималий термін для будь-якої людини. Неважливо, чи це старий дідусь, що побачив за своє життя не одну війну, чи це молода жінка, яка втратила свого чоловіка на війні, чи це мала дитина, якій довелось рано подорослішати. Кожен з нас щось втратив. Хтось дім, хтось близьку людину, а хтось, взагалі, загубив себе. Війна - не те, що можна прийняти, до чого можна звикнути.

Життя починає ділитися на «до» та «після», і, на жаль, «до» поступово починає забуватися. Десь там давно дійсно існувало життя без вибухів, тривог та страху.

Раніше теперішні події здавались такими неможливими, далекими. Страшні новини, великі зміни лякали, хвилювання за близьких та військових, які боронять нашу країну, вселяли справжній страх. Колись, подорожуючи Києвом, я відвідала музей пам'яті у Другій світовій війні. Тоді здавалось ці жахіття фашистських загарбників не можливо уявити. Але зараз, поруч з тим музеєм розташований музей сучасної війни, в якому відтворено локації тимчасового окупованих міст. Знаходитись там нестерпно, бо точно передана атмосфера болю, жахіття, нелюдських страждань та вчинених, непритаманних людині, звірств. До такого життя неможливо звикнути, але, з часом кожен з нас починає адаптуватися.

Завдяки нашим Захисникам-Героям ми маємо можливість здобувати знання та радіти кожному новому дню. Між тим, на мою думку, сучасні події не повинні бути нормою сьогодення.

До того ж, не дивлячись на всі проблеми, найголовніше, що я зрозуміла за ці 1000 днів - це те, що нема нічого сильніше, ніж людська єдність. Під час війни кожен українець зробив таку чи іншу дію та вибір, що наближають нас до перемоги. Такі возз'єднання та мужність народу не можуть не захоплювати. Кожен українець пишається своєю приналежністю до такого незламного народу. Як би не було складно, ми маємо вірити, що зі всім можна впоратись.

Весь світ захоплюється незламністю нашого народу, його життєстійкістю, та вірою в перемогу світла над темрявою.

В кожного з нас свій шлях, проте мій-стати гідною людиною, щоб з гордістю називатись українкою. Війна в Україні триває вже 10 років, а повномасштабне вторгнення майже три. І, підводячи підсумок, поступово приходить розуміння, що ця війна з нами надовго, а її наслідки на всю історію.