Смаляний Віталій, 10 клас, Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 Смілянської міської ради Черкаської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Якимів Валентина Петрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Мені 15, і живу я на Черкащині. Моє місто Сміла. Квітуче, яскраве, найрідніше. Це мій дім, у який, як і на територію всієї Україні, 24 лютого 2022 несподівано увірвалась жорстка війна, яка зруйнувала мрії та спокій мільйонів українців. І перед кожним із нас постало непросте питання: Що робити? Який шлях обрати? Страх, відчай та паніка - перші емоції, які накрили з головою.  

Мільйони людей були змушені покинути свої домівки, шукаючи безпеки в інших регіонах України чи за кордоном.

Перші новини про війну я слухав з цікавістю, але не з тривогою, бо здавалося, що все це десь далеко. Але згодом я помітив, як змінилися дорослі. Батько став серйознішим, часто мовчав і ховав погляд, а мама раз по раз говорила, що нам треба бути готовими до всього. Вона  постійно запитувала мене, чи взяв телефон, коли йду на вулицю або в школу, і чи знаю, де найближче укриття. Раніше життя тут було спокійним і тихим - річка, поле, друзі, школа, спорт. Але тепер, після тисячі днів війни, усе виглядає інакше.

Війна стала частиною нашого життя, і хоча вибухи ми чуємо рідко, відчуття тривоги й переживання не покидають ні на хвилину. Про війну зараз ми говоримо без слів - очима.

Ми  чи не щотижня ховаємо героїв, які віддали своє життя за наш спокій, але в результаті Сміла стала центром, куди почали з’їжджатися переселенці з різних куточків України. Спільнота міста згуртувалась, як ніколи, готуючи передачі на фронт захисникам, збираючи речі та продукти для тих, хто втратив свій дім. Наші волонтери від початку повномасштабного вторгнення й до сьогодні везуть гуманітарну допомогу на звільнені території.

Мій тато також їздить допомагати волонтерам, а я намагаюся бути корисним вдома. Коли бачу, як він пакує речі, щоб передати їх на фронт, я думаю, що теж хочу бути таким, як він.

Війна змінила все, що мене оточує. У школі стали більше розповідати  про Україну,  нашу культуру і героїв. Ми виготовляємо свічки для окопів, плетемо маскувальні сітки, старшокласники, з власної ініціативи, збирають гроші для військових. І це важливо, бо навіть, якщо ми поки що не можемо захищати країну зі зброєю в руках, ми таким чином можемо допомогти. Я хочу, щоб наші маленькі зусилля  допомогли мужнім захисникам повернутися додому.

Як війна змінила смілян ? Сирени вже не викликають жаху, але незмінно пробуджують тривогу. Телеграмканал з актуальними новинами став більш відтворюваним, ніж соціальні мережі.

Буденними у лексиконі дорослих та дітей стали слова "шахед", "ППО", "балістика", "повітряна тривога". Це свідчення того, що війна стала частиною нашого життя, хоч і на відстані. На щастя, Сміла зараз тилове місто, де, попри біль та страх, продовжує жити, не забуваючи допомагати, збирати і донатити. Адже саме завдяки нашим захисникам ми можемо садити квіти, проводити заходи, вчитися, розвиватися.  

1000 днів війни – це не просто цифра, це ціла епоха, яка кардинально змінила життя мільйонів українців,  кожного з нас окремо і всіх  разом,  це тисяча днів страждань, втрат, болю, боротьби за волю та незалежність, але й 1000 днів Незламності, Єдності та Віри в Перемогу.  

Дивлячись на свої старі світлини, я бачу себе з м’ячем на полі або з друзями біля річки. Тоді я був щасливим, і ні про що не хвилювався.

Мрію про те, що одного дня війна закінчиться, і я знову буду мріяти, куди піду навчатися після закінчення школи, а не про те, де ховатися під час тривоги. Я впевнений, що навіть через роки, залишаться ці спогади про холодні вечори при свічках, про таке виняткове відчуття єдності з рідними, які допомагали підтримувати один одного у найважчі часи.

Крапля воску на сторінках мого записника завжди нагадуватиме мені про ті дні, які, попри все, я ніколи не забуду.

Ми змінились всі не за власним бажанням, а через страшну війну. Але ми стали згуртованіші, сміливіші, а значить Перемога буде скоро. Разом ми відбудуємо нашу країну і зробимо її ще кращою. Я вірю в Збройні Сили України. Слава Україні! Героям Слава!