Сорока Милана, 9 клас, Полянська гімназія Сарненської міської ради Сарненського району Рівненської області

Вчитель, що надихнув на написання есе — Харечко Олена Василівна

“1000 днів війни. Мій шлях”

24 лютого 2022 року — цю дату запам’ятали мільйони українців. Цей день змінив життя кожного громадянина, тому що почалась війна. Більшість українців покинули свої домівки, щоб урятувати життя своїх дітей, родичів та самих себе.

Кожен українець почав шукати безпечне місце, щоб жити. Українці почали виїжджати за кордон — тим самим вони стали біженцями.

Перші дні, або навіть можна сказати місяці, були шоком, нерозумінням, що робити далі. Батьки більш хвилювались не за себе, а за нас — малих дітей. Всі громадяни України дивились новини, слухали радіо, почали ховатись у підвали, щоб урятуватись. Все це відбувається і по сьогоднішній день.

Українці почали об’єднуватись, збільшилась кількість волонтерів. Стало дуже багато добровольців, які стали на захист своєї Батьківщини. Йшли не лише чоловіки, а й жінки. Війна принесла дуже багато горя та втрат. Сім’ї втратили своїх близьких людей, села та міста стали зруйновані. Багато українців пережили й переживають купу фізичних та психологічних травм. Але кожен українець вірить у перемогу.

Дуже багато країн світу надають гуманітарну та військову підтримку, тим самим дуже допомагають Україні.

Протягом цих днів я пережила купу емоцій. Пам’ятаю, як я прокинулась вранці — мама сказала, що почалась війна. Ми з сім’єю 24/7 дивились новини. Ввечері не можна було вмикати світло.

Перші емоції були шоковими, було нерозуміння — чому так. Ми надавали грошову та гуманітарну допомогу. Також допомагали продуктами. У школі почали проводити ярмарки, на яких збирали кошти на ЗСУ. Ми почали робити дуже багато свічок. Я почала цікавитись історією України.

Багато людей почали писати пісні та вірші — цим самим вони розповідали про силу духу українців, про війну та про наших предків.

Я зрозуміла цінність свободи та миру. Війна навчила цінувати своїх близьких людей, родину та друзів. Вона навчила бути стійкою та незламною.

Я вірю в нашу перемогу. Вірю в те, що наша країна розквітне. І хоча війна ще триває, я вірю, що всі разом ми подолаємо всі труднощі і збудуємо краще майбутнє для України.