Перші дні війни я не розуміла що відбувається. Не стало зв’язку, я не могла прочитати новини. Місяць я з дитиною просиділа в підвалі без води та їжі. Доводилось доїдати запаси. В основному, їли консервовані овочі.

Машина згоріла повністю після обстрілу. Я виходила з міста пішки з дитиною.

Потім нас вивезли окупанти. Я не знала, куди нас везуть. Потім зрозуміла, що нас привезли на фільтрацію. Вирішила виходили звідти, бо мій чоловік - військовий. Через Росію виїхала до Європи, а потім - в Україну. Я зробила все, аби моя дитина не відчула стресу. Єдине, що вже в Україні дитина вперше побачила нормальну їжу за довгий час. Вже в Україні я зустрілась з чоловіком. Я його не бачила довгий час. Рік до війни він вже служив. Зараз сподіваюсь лише на мир. Мої рідні зараз зі мною. Я рада, що вони всі живі.