Шепель Світлана, група КК 2-24, Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище

Вчитель, що надихнув на написання — Телицина Світлана Миколаївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це не просто набір слів, це реальність, яка змінила наше життя на багато років вперед..І вже минула майже тисяча днів з моменту, коли наш спокійне життя раптово змінилося.

Мені лише 15 років, але я пережила багато важких моментів і втрат, які залишили в моїй душі глибокий слід.

На початку війни я не зовсім розуміла, що відбувається. Пам’ятаю, як батьки намагалися заспокоїти мене, коли ми ховалися в укритті. Страх і невідомість переповнювали наш дім. Але з кожним днем я почала помічати, як люди навколо мене об’єднуються, щоб підтримувати один одного. Це стало моєю першим відкриттям — людська солідарність.

Війна навчила мене цінувати прості радощі. Я почала більше часу проводити з друзями, навіть якщо це були короткі моменти сміху і веселощів. Ми організовували ігри, спільні вечори, намагалися не забувати про щасливі миті, незважаючи на те, що відбувається за вікном. Це стало для нас своєрідним способом втечі від реальності.

Проте, війна принесла також багато горя. Втрати людей навчали мене цінувати кожну мить.

Кожен день — це подарунок, і я намагалася використовувати його з максимальною користю.

Моє життя стало складнішим, але я навчилася бути сильнішою. Я вірю, що одного дня війна закінчиться, і ми зможемо повернутися до нормального життя.

1000 днів війни стали важким уроком для мене. Я зрозуміла, що ми можемо витримати все, якщо будемо разом. Я вірю, що ми переможемо, адже в нашій країні живуть сильні і віддані люди. Я сподіваюся, що нам вдасться відновити все, що було зруйноване, і знову мріяти про мирне майбутнє. Ці спогади, переживання і надії залишаться зі мною назавжди. Я знаю, що разом ми зможемо змінити світ на краще.