У мене було чудове життя: виростила трьох дітей, планувала спокійно жити на пенсії. Війна все змінила. У перший день війни почула вибухи. Почались обстріли в Краматорську. Я злякалась, коли полетіли літаки, тому вирішила виїжджати. Декілька місяців була в Дніпрі. Там сумувала за рідною домівкою, тому вирішила повернутись. Не можу поки залишити все, що нажила.

Зараз я отримую гуманітарну допомогу. Дякую Фонду Ріната Ахметова за набори виживання. Сподіваюсь, що доживу до настання миру. Дуже хочу, аби наші люди не гинули. Мій син служить у лавах ЗСУ. Чекаю його вдома щодня.