Марценюк Святослав, 1 курс, Хмельницький професійний ліцей електроніки

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бродзянська Інна Миколаївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

За останні 1000 днів моє життя кардинально змінилося. Цей період став для мене символом зростання, викликів, розчарувань і неймовірних досягнень. Він охопив різні етапи мого життя: від закінчення школи, переїзду в іншу країну до пошуку себе та адаптації до нових обставин. Усе це стало частиною тривалого і нелегкого шляху, який я пройшов.

Тепер, озираючись назад, я бачу, наскільки кожен із цих днів вплинув на моє сьогодення і як кожен із них допоміг мені стати тим, ким я є зараз.

1000 днів тому я ще був учнем школи в Україні. Я пам’ятаю, як здавалося, що це звичайний день — уроки, друзі, плани на вихідні. Проте все змінилося того дня, коли почалася війна. Світ навколо мене перевернувся з ніг на голову. Щодня, протягом перших тижнів жахливої війни, я жив у страху за свою родину, друзів і майбутнє. Все те, що раніше здавалося стабільним і впорядкованим, стало невизначеним. Ті перші дні стали для мене справжнім випробуванням. Я відчув, як швидко життя може змінитися, і що важливіше за все – навчитися справлятися з цими змінами.

Я не був готовий до того, що доведеться залишити свій дім і переїхати до іншої країни.

Проте я знав, що це єдиний шлях, який міг би дати мені шанс на безпечне майбутнє.Моя подорож до Польщі стала новим розділом у моєму житті. Це був початок процесу адаптації до абсолютно іншого світу. Незнання мови, нові звичаї, інша культура – все це стало великим викликом для мене. Проте, пройшовши цей шлях, я зрозумів, що важливо не тільки вижити в нових умовах, але й навчитися процвітати в них.

Я почав активно вивчати польську мову, бо це було моєю першою перепоною на шляху до інтеграції.

Спочатку мова здавалася дуже схожою на українську, але насправді відмінностей було більше, ніж я очікував. Слова, які звучали майже однаково, могли мати зовсім інше значення. Наприклад, слово «вушко» в польській мові означає маленьку макаронину, а не частину тіла. Такі курйозні моменти допомагали мені сприймати вивчення мови легше і з гумором. Протягом шести місяців я досяг рівня, на якому міг спілкуватися з місцевими жителями без проблем. 

Це було одне з найбільших досягнень мого життя за цей період, адже воно відкрило переді мною двері до нових можливостей.

Завдяки цьому я зміг знайти друзів серед однокласників і почувати себе більш упевнено в новій школі.Мої шкільні роки в Польщі були непростими, але водночас і захоплюючими. Мене перевели в молодший клас через мовний бар’єр, і спочатку це здавалось мені кроком назад. Проте я швидко адаптувався і зрозумів, що цей рік дасть мені можливість краще підготуватися до випускних іспитів та отримати знання, які допоможуть у майбутньому.Ми часто подорожували з класом, відвідуючи різні міста Польщі. Я пам’ятаю поїздки до Гданська, Сопота та Гдині, де ми мали змогу кататися на кораблях, відвідувати історичні місця і просто насолоджуватися красою цих міст.

Ці поїздки стали для мене нагодою побачити Польщу з іншого боку – не як країну для тимчасового притулку, а як місце з багатою культурою та історією.

Окрім цього, ми мали чудові табори, де проводили час на природі, посеред лісу. Там я навчився цінувати моменти спокою та відпочинку. Особливо запам’яталася поїздка до Стара Кішіва, де ми жили на турбазі і проводили час у походах, біля багаття і просто насолоджувалися природою. Ці моменти допомогли мені відновити внутрішній спокій і відчути зв’язок із природою.Протягом цього часу я також зіткнувся з певними проблемами. Деякі люди в Польщі не любили українців.

Іноді я стикався з упередженим ставленням з боку однокласників або людей на вулиці. Це було боляче, бо я розумів, що ці люди не знають про мій досвід і не розуміють, через що мені довелося пройти.

Проте я також зустрічав багато добрих людей, які допомагали мені адаптуватися і відчувати себе прийнятим у новому суспільстві. Це були як учителі, так і нові друзі, які підтримували мене в навчанні, розповідали про свої традиції і просто допомагали відчути себе частиною цього світу.Озираючись назад, я розумію, що ці 1000 днів були для мене дуже важливими у житті. Вони навчили мене багато чому: терпінню, стійкості, умінню адаптуватися до нових умов і справлятися з викликами.

Я змінився як особистість, став більш зрілим і впевненим у собі.

За цей період помирає мама і ми з братами осиротіли, починається повномасштабна війна, ми з братами з Інтернату в хаосі переселенців потрапляємо в іншу країну. За ці 1000 днів я зрозумів, що таке рідні і домівка на відстані, як щемить душа за Україною. Зараз я вже на Батьківщині і продовжую навчання в професійному ліцей електроніки, щоб здобути  професію і допомагати відбудовувати розрушену країну. Але ніколи мені не забудеться той день, коли почалися обстріли і очі наляканих дітей, дорослих, що великим потоком переходили кордон до Польщі, пляч матерів і загублених дітей у натовпі.  

Попри всі труднощі, я відчуваю вдячність за цей досвід, бо саме він зробив мене тим, ким я є сьогодні.Тепер, коли я думаю про майбутнє, я бачу перед собою безліч можливостей.  

1000 днів – це тільки початок мого великого шляху, і я готовий приймати нові виклики, знати нові місця і далі зростати як особистість.