Ольга пережила окупацію свого рідного міста. Першого дня повномасштабного вторгнення вона побачила ракети й одразу зрозуміла: почалась війна. Найбільше хвилювалася за дітей - переконала їх поїхати в безпечніше місце, сама ж залишилася доглядати за старенькою мамою, яка згодом померла. Життя під російською окупацією було важким і страшним: поруч з її хатою стояла ворожа техніка, солдати ходили подвір’ям, просили їжу, воду. Визволення Берислава вона пам’ятає до найменших деталей. Для неї це був день великої радості і полегшення.