Я добре пам’ятаю, як бомбили Вергунку [Велика Вергунка – селище, частина Луганська], і як я з тієї Вергунки біг, коли її бомбили. Хто бомбив, як бомбив – я не можу уточнити. І ще мені запам’яталося, як я ходив і збирав снаряди біля облвиконкому. Хто туди їх пускав, які тактики та стратегії придумали? Налякати, чи що? Мені не зрозуміло. Містом їздила техніка та військові без знаків розпізнавання.

Ми з товаришами зрозуміли, що треба залишати Луганськ, хоча я не хотів виїжджати. Переїзд проходив дуже важко. Саме тоді в містечку відбувалися бойові дії. Транспорт то ходив, то не ходив. Ми ховалися в підвалі на залізничному вокзалі. Десь бомбили, тому потяг надовго затримали. Було неприємно відчувати, що фактично ти сам, один, і тут же ходять з автоматами навколо тебе.

Повернутися коли-небудь до Луганська? Так, планую, якщо я буду фізично здатний повернутися.