Сазонова Ірина, здобувачка 41-ПО групи психолого-педагогічного факультету Комунального закладу «Харківська гуманітарно

педагогіна академія»

Вчитель, що надихнув на написання есе: Лонська Ірина Олексіївна

«Чому бути українкою – це моя суперсила»

Бути українкою - це моя суперсила, тому що я належу до народу, який має багату історію, культуру, мову і традиції, який виявляв і виявляє героїзм, патріотизм, творчість, талант і волю до життя. Я пишаюся тим, що я українка, тому що я спадкоємиця славних предків, які боролися за свободу і незалежність своєї землі, які зберегли і передали свою духовність і красу, які зробили великий внесок у розвиток людства. Я пишаюся тим, що я українка, тому що я народилася і живу в Україні - країні з чудовою природою, з багатим ресурсним потенціалом, з гостинними і добрими людьми.

Мені дуже подобається наша рідна українська мова. Вона надзвичайно співуча й мелодійна. Жодна мова світу за красою та милозвучністю не зрівняється з солов’їною українською мовою.

Незламність духу і сила української нації проявлялися і проявляються у всі часи і обставини. Українська нація пережила багато випробувань: монгольське нашестя, польську шляхетську домінацію, козацькі повстання, голодомори, нацистську окупацію, радянську тоталітарну диктатуру, чернобильську катастрофу. Але українська нація не згасла і не зникла. Вона встала з колін і визволилася. Вона вийшла на Майдан і захистила свою гідність. Вона стала на захист своєї суверенності і територіальної цілісності проти агресора. Вона продовжує будувати свою державу на принципах демократії, правовості і європейських цінностей.

Я заради Перемоги роблю все, що в моїх силах, щоб бути гарним громадянином України. Я навчаюся і працюю, щоб розвивати свої знання і навички. Я поважаю закон і порядок, щоб сприяти стабільності і безпеці. Я дбаю про екологію і енергоефективність, щоб зберегти природні ресурси. Я підтримую армію і волонтерів, щоб допомогти захисникам. Я вивчаю історію і культуру України, щоб знати своє коріння і свою ідентичність. Я вивчаю мови і культури інших народів, щоб розширити свій кругозір і сприяти міжкультурному діалогу.

Я впевнена, що любов до Батьківщини є беззастережним, безумовним почуттям, що живе у серці людини з раннього дитинства. Для цього потрібно плекати рідну культуру в іншій державі й спрямовувати гуманітарну допомогу до своїх земляків. Крім того, важливо не забувати своє походження, пам’ятати рідні звичаї та традиції, мову.

Я щаслива, що народилася саме в Україні, Я люблю свою країну. Маю надію, тут народяться й житимуть мої діти, щоб показати свою суперсилу.